SOUTH KOREA, SPRING 2014
Подорож до Кореї
(2014.04.26 - 2014.05.09)
Прилетівши в аеропорт Інчхон, одразу поміняли трошки грошей. Курс тут не дуже гарний, але ж нам треба було за щось доїхати до Сеулу. Також одразу в аеропорту забрали заброньований заздалегідь моїм генієм-чоловіком вай-фай роутер, дякуючи якому гугл завжди був нашим помічником:), а наші друзі мали нагоду слідкувати за нами у соціальних мережах. Коштує це задоволення 3$ на добу.
Вже в аеропорту розумієш, що рівень розвитку сучасних технологій в країні є дуже високим.
В Сеулі одразу купили квиток до Пусану. Таким чином, дорога до Пусану зайняла в нас: одну ніч потягом (Дніпро-Київ), 11,5 годин у літаках (Київ - Гельсінки, Гельсінки - Інчон), 4 години трансфер між літаками, година у потягу Інчон-Сеул та близько 3-х годин у потягу до Пусану. Трохи виснажливо, але це був найкращий рейс.
Наше знайомство з корейською кухнею почалося зі смачнючого супу із морепродуктів. Вариться, як і більшість страв у Кореї, прямо на столі. Дуже цікаво, що із столових приборів тут завжди подають ложки, палички і…ножиці! Ними можна все «почикати» на маленькі шматочки (окрім «домівок» молюсків), щоб зручно було хапати паличками і одразу нести до рота цю неймовірну смакоту! Суп дійсно дуже смачний! І гострий в міру.
![]() |
| Корейська кухня |
Ще одна традиційна відмінність подачі корейських страв – це те, що до основної страви завжди виносять багато додаткових закусок, ну звісно, бо поки готується основна страва прямо в тебе на столі, можна вмерти від аромату, тому Тобі і пропонують «заморити черв’ячка»:) Обов’язково приносять кімчі – це звична нам пекінська капуста, замаринована по особливому рецепту в червоному гострому соусі, десь день на третій, ми без неї вже не могли їсти:) Також приносять якісь мариновані корінці, зелень, водорості. Взагалі корейці вживають до їжі все, що виловили з моря, і все, що виросло на землі і під нею.
Далі наші «корейці» повели нас відвідати традиційне корейське барбекю. На стіл приносять сире м'ясо – на вибір чи то яловичину, чи то свинину, яловичина, звісно, дорожча і смачніша. Всередині стола розташований гриль – він може бути як вбудований в стіл, так і розташовуватись на ньому. І починається, як каже мій чоловік, гастрономічний рай:) - смажимо м'ясо, вмочуємо його у різні соуси і завертаємо у листя салату…ммм…смакота!
![]() |
| М'ясо для барбекю |
| Korean BBQ |
На жаль, ми пропустили період, коли квітне сакура, але наші очі постійно радували неймовірної краси квітучі кущі й дерева, і взагалі лишилося враження, що в Кореї багато зелені і квітів.
Haeundae Beach – чи не найвідоміший пляж країни. З одного боку нам пощастило, так як сезон ще не відкрито і немає натовпу туристів, а з іншого – не пощастило, адже ми так і не поринули з головою у Японське море:(.
Особливого шарму пляжу додають високі будівлі, що його оточують, і тим самим руйнують наше звичне сприйняття і відчуття пляжу («мамо, а де пальми?»:))
Мабуть ще гарніше пляж виглядає вночі, коли пісок і вода відображають різні кольори вогнів від будівель, розташованих навколо.
Вулична їжа. Ми з чоловіком відносимося до тих, кого вона зовсім не лякає, і ми завжди готові скуштувати щось нове.
Це, наприклад, був наш сніданок – такий собі коржик, чимось схожий на оладки із кабачку, але гострий (це ж Корея!). Отже, за 1$ можна дуже пристойно поснідати! І Корея вже не здається такою дорогою
На багатьох машинах можна побачити такі накладки:
Вони бувають різних кольорів і різні за дизайном. В інтернеті я вже довідалась, що їх розміщують на кузов авто ще на заводі, але на шляху до дилера «губки» прибирають. Корейські автомобілісти попрохали автоцентри зберегти накладки, щоб використовувати їх у повсякденному житті, адже місця на парковках бувають завузькими, і навіть ненавмисно можеш заціпити дверцятами і пошкодити іншу машину. Водії розміщують накладки на ті елементи дверцят, де є найбільша вірогідність торкання з іншими машинами. Звісно, такі накладки з часом потребують заміни. Ну і на мій погляд виглядають вони не дуже естетично.
| Храм Haedong Younggungsa |
| Храм Haedong Younggungsa |
| Храм Haedong Younggungsa |
Храм Haedong Younggungsa розташований на східному узбережжі Пусану. Це один із небагатьох храмів Кореї, розташованих біля моря, приваблюючий туристів не лише будівлями, але й неймовірно красивою природою. Храм був збудований у 1376 році за часів правління короля Коре Уване монахом Наон Теса. В храмі розташовано декілька статуй Будди – золоті, кам’яні.
Є навіть такі милі маненькі:
Триразове поливання Буди – на щастя!
Окрему увагу слід приділити ліхтарикам. Їх дуже багато і вони різнокольорові. За нашими спостереженнями, ліхтарики майже завжди ведуть до храмів. І ними прикрашаються храми, адже традиція запалювання ліхтариків символізує просвітлення, яке прийшло у світ з вченням Будди.
Скуштували аррорутового соку за принципом: «всі п’ють і нам треба». Ну що Вам сказати: на смак, м’яко кажучи, не дуже… і щодо корисності я так нічого і не знайшла в інтернеті…не померли – і те добре!
Ринок Jagalchi є одним з найбільших ринків морських продуктів у Кореї. Після завершення Корейської війни він відрекомендував себе як рибний. Рибу переважно продають жінки, тому їх назівають Чагалчі Ачжумма (ачжумма – це жінка середніх років або заміжня жінка).
На ринку повно риби різних видів, кальмарів, восьминогів, крабів, молюсків, морських їжаків та ананасів – одним словом, всіх тварин, породжених океаном. Можна обрати що Вам заманеться, і на другому поверсі Вам це приготують і подадуть. Але треба буди обережними, адже деякі види риби використовують до їжі тільки в сирому вигляді – сашимі. Ми так і не наважилися скуштувати.
Якщо вийти за межі критого ринку, можна потрапити на відкритий ринок, де також можна скуштувати свіжу рибу чи молюсків, але значно дешевше, аніж в середині ринку.
Ми дуже смачно і недорого пообідали в одному з таких закладів біля рибного ринку:
Так звана Риба-пеніс - неможливо не звернути на неї увагу. Вікіпедія надає про неї наступну інформацію: Urechis unicinctus — вид морських хробаків. В європейських мовах не існує ніякої загальної назви даного виду, за винятком латинського. Тим не менш, в англомовних країнах через свою форму ця тварина отримала неофіційну назву «риба-пеніс» (penis fish). Цих хробаків особливо використовують до їжі у Кореї. Але куштують її в сирому вигляді, тому ця риба пройшла повз нас.

Щоб звикнути їсти в позі лотосу, мабуть, треба народитися в Кореї або прожити там хоча б 10 років. Як тільки ми не складали і не протягали наші ноги – все дуже не зручно, особливо після пройдених n-х кілометрів за день. Ну не пристосовані ми до такого, тому, якщо був вибір, сиділи за звичайними столами.
Так звана Риба-пеніс - неможливо не звернути на неї увагу. Вікіпедія надає про неї наступну інформацію: Urechis unicinctus — вид морських хробаків. В європейських мовах не існує ніякої загальної назви даного виду, за винятком латинського. Тим не менш, в англомовних країнах через свою форму ця тварина отримала неофіційну назву «риба-пеніс» (penis fish). Цих хробаків особливо використовують до їжі у Кореї. Але куштують її в сирому вигляді, тому ця риба пройшла повз нас.
На другому поверсі рибного ринку можна зустріти майже всіх тварин, що й на першому, але вже у підсушеному вигляді:
Як Вам такий варіант попкорну до кінотеатру?:)
Я – великий фанат кукурудзи, обожнюю її з дитинства. Але гидотнішої кукурудзи, ніж у Кореї, не куштувала…це було розчарування дня…
Ще на фото видно шовковичних жуків…не наважилась я на друге розчарування за день:)
Торгівельний центр Shinsegae в Пусані був занесений у 2009 році до Книги рекордів Гіннесу, як найбільший торгівельний центр у світі. Але «Синсаге Сентум Сіті» - це не лише торгівельна зона, це справжнісіньке «місто в місті», в якому можна не лише здійснити покупки, але і поїсти, розважитись, подивитись кіно, зайнятись спортом, сходити до сауни і багато іншого.
Над проектом створення «Синсаге Сентом Сіті» в Пусані працювали такі відомі архітектори як американець Каллісон та італієць Сильвестрін.
Парк відпочинку Taejongdae особливо відомий своїм кам’янистим пляжем. Тхечжонде був названий на користь 29-го короля династії Силла, Тхечжон Му-Йоль (604-661рр..). Ми із великим задоволенням пройшли весь маршрут парку, насолодившись морськими та лісовими пейзажами. Кажуть, що коли немає туману над морем, то можна побачити Японію. Ми не бачили…хоча мій чоловік запропонував мені домалювати її у фотошопі:)
Міст Кванан дегьо довжиною 7,4км з’єдную район Намчхонтхон з районом «Сентум Сіті» міста Пусан, вважається одним із найбільших мостів на території Кореї. Міст є не лише важливим об’єктом архітектури, але й відомою туристичною пам’яткою, адже з нього відкривається чудова панорама найкрасивіших міст Пусана.
| Міст Кванан дегьо |
Обладнаний спеціальним підсвічуванням, що змінює свій колір в залежності від пори року та дня тижня, міст дарую гостям міста чарівну атмосферу свята та краси.
Окремої уваги заслуговують вуличні Gymи. Тренажери розташовані майже всюди, біля нашого готелю було 2 таких міста, де можна безкоштовно і скільки Тобі заманеться потренуватись.
Нам особливо сподобався цей Gym, видовий:), з видом на міст.
| Street GYM |
Тренуються, до речі, здебільшого літні люди. Я не могла відірвати очей від двох бабусь, які накачували собі прес, респект їм!
Ця страва має назву булгогі – яловичина, тушкована разом із зеленню, корінцями та овочами. Це є дійсно смачно! Готується, як завжди, у Вас перед носом:)
Знайомство із Сеулом у нас почалося з району Мйондон. Це «торгівельна» вулиця, вздовж якої розташовано безліч магазинів і торгівельних центрів, а посередині – «гастрономічний рай» - все шкварчить, кипить, наштовхується. Ми приїхали у вихідний день, тому людей було повно, і всі щось їдять і постійно щось купують. Я себе почувала лохом без пакетів з покупками у руках:), але скуштували багато чого – і шашличок, і дивну картоплю на паличці, і сосиску в картоплі, і полуницю в шоколаді.
| район Мйондон |
| район Мйондон |
| район Мйондон |
| район Мйондон |
| район Мйондон |
Корейці. Перше, що мені спало на думку, коли ми приїхали в Сеул і побачили натовп корейців – «красива нація», бо вони всі акуратні, невисокі, нетовсті, з приємними обличчями. Всі, як на підбір, здалося мені з першого погляду.
І ще особлива прикмета – всі у кросівках і з великими телефонами: хтось робить селфлук, хтось говорить по скапу, хтось грає в няшні ігри, хтось читає, хтось з нереальною швидкістю строчить якийсь месседж ієрогліфами – але всі: від малечі до старечі живуть у своїх телефонах.
У порівнянні з Індією, корейці не витріщались на нас, але у порівнянні з тайцями вони є не такими веселими, хоча мова така сама співуча: «Камсан мідаааааа» - так звучить дякую по-корейськи. Я порівняла саме з цими народами, бо на цей час ми були лише в цих країнах Азії.
Ця подорож була для нас свого роду викликом, бо більшість корейців не знає жодного слова англійською, я досі дуже хвилююся за одну жіночку, яка так підскочила, коли ми до неї звернулися із словами «Hello! Could you help us?», хоч би в неї було все добре:) І ще у двох дівчинок, яких так розхвилювало наше запитання, що вони почервоніли і почали реготати і щось щебетати своєю мовою і врешті-решт вказали нам невірний напрямок. Чомусь такі моменти особливо яскраво запам’ятовуються.
І ще нас дуже вразили люди похилого віку, вони дуже спритні. Ми спитали одного дідуся (років 80), як дістатися фортеці, він нам жестами пояснив, щоб ми йшли за ним і як «дав деру», що ми ледь встигали за ним, а дорога ще й під гору!
Як в кожній країні, де уряд піклується про свій народ, у Кореї все зроблено таким чином, щоб всюди міг проїхати інвалід на колясці. Вперше нас це вразило у штатах. Там взагалі здалося таке враження, що скрізь одні інваліди, але насправді їх відсоток там менший, ніж в нашій країні, просто у нас вони не мають жодної можливості вийти на вулицю і почуватися рівними з іншими людьми…сумно від цього…
Сучасні корейці дуже піклуються про свій вигляд, вони намагаються наближатися до «європейського ідеалу» для них. Найпоширеніша пластична операція – це пластична операція повік, вони роблять складку, як у європейців, таким чином збільшуючи очі. Також останніми роками в них набрала популярності різноманітна косметика з равликів, що допомагає їм довше виглядати молодими і мати розкішну шкіру. До речі, щодо їх віку: ми ніколи не могли його вгадати. Ось, наприклад, у нас в готелі на рецепції був хлопчик, ми с ним завжди щось шуткували і сміялися, він завжди робив мені компліменти: «You are beautiful», а моєму чоловіку: «You are lucky»:) і одного дня ми спитали його вік. 45! А для нас як студент:)
Окрему увагу хочеться приділити шопінгу в Кореї, особливо в Сеулі – він назавжди запам’ятається нам своїми торгівельними ринками, підземними і наземними маркетами. Shopping is in the air! Найголовніше – написати слово «Sale», і покупці злітаються як мухи. А сейли там такі собі…викинули щось по 90$, налітай! Ну це у брендових магазинах, на ринку викидають щось по 3,5,10$, і люди із задоволенням риються. Ми сумлінно відвідали всі відомі Сеульські ринки, але голова від них ішла кругом, бо вони нескінченні.
Великим щастям для нас було сховатися від метушні і постійного шопінгу – пройтися каналом, який прокладено прямо в центрі Сеулу, ніби опиняєшся десь на природі, далеко від великого міста:
Буддійські храми, на мій погляд, дуже подібні між собою, але тайські храми чомусь призвели на мене більше враження, ніж корейські, можливо тому, що я їх побачила першими...
Фольклорне село Пукчхон – найбільш старий район Сеулу, що зберігся до наших днів. Ці традиційні будиночки із черепичними дахами раніше належали корейським дворянам – «янбанам». Село розташоване по сусідству із палацом Кьонбоккун та королівською усипальницею Чонмьо. Село з’явилося більш ніж шість сторіч тому. Будинки дворян дійшли до нас майже незмінними. Район дістав назву Пукчон, що означає «північне село», адже він розташований на північ від струмка Чонгечхон та вулиці Чонно. За часів династії Чосон тут мешкали члени королівської родини та вищі кола столичної аристократії.
| Пукчхон |
На території палацу Кьонбоккун розташований національний етнографічний музей Кореї, що відображає древній стиль життя корейців.
Біля палацу Токсугун нам пощастило побачити обряд зміни караулу. Спочатку палац належав принцу Вольсану (1454-1488рр..), старшому брату короля Сончжона (1469-1694рр..) династії Чосон. У 1611р. імператор Кванхетун змінив назву палацу на Кьонйугун, але пізніше назву знову змінили на Токсугун.
| обряд зміни караулу (палац Токсугун) |
| обряд зміни караулу (палац Токсугун) |
| обряд зміни караулу (палац Токсугун) |
| обряд зміни караулу (палац Токсугун) |
Мій чоловік скуштував корейський варіант «Окрошки» - холодний суп з куркою та локшиною. Такий холодний, що там навіть плавають шматочки льоду. Але чоловік залишився задоволеним…змерзлим, але задоволеним.
Рибний ринок в Сеулі Норяджин вражає нескінченними рядами з різноманітними «моретваринами», але, на відміну від пусанського ринку, тут немає рядів поблизу ринку, де можна скуштувати дари моря значно дешевше. Тут обираєш рибу чи щось інше, і Тебе ведуть до «ресторану», де її готують. Виходить не дуже дешево, адже спочатку Ти купуєш, а потім ще сплачуєш за послугу приготування, але суп тут вийшов чи не найсмачніший за всю подорож!
Фортеця Хвасон (фортеця, що квітне) – фортифікована споруда в місті Савон, у 30 км на південь від Сеула. Роки побудови: 1794 – 1796 рр.. Король Чонджо побудував фортецю для того, щоб помістити в неї останки свого батька, принца Садо-гуна, що був заморений голодом за наказом діда Чонджо – правителя Йенджо. Чонджо таким чином хотів вшанувати пам'ять свого бітька. У 1997 році фортеця була внесена до списку ЮНЕСКО. З гори відкриваються фантастичні краєвиди.
Намсан (265 метрів над рівнем моря) – символічна гора, розташована в центрі Сеула. Здається, що це не дуже високо, але щоб піднятися на неї, ми здолали величезну кількість сходинок. Потім дізналися, що можна було обрати і довший шлях з більш пологими сходинками (ми ним спускалися). Для ледащих працює фунікульор. З гори відкриваються фантастичні краєвиди Сеула.
На вершині розташована Сеульська башта, піднявшись на яку (479,7м) можна побачити повний ландшафт Сеула та Жовте море над Інчхоном. Сеульська башта «N» була відкрита у 1980 році. В залежності від пори року та змісту фестивалів, які проводяться в Намсані, башта змінює свій вигляд дякуючи системі підсвічування. Також в середині башти розташований ресторан з традиційними корейськими стравами.
Ну і звісно замOчки, вони популярні all over the world. Але прогресивні корейці разом із ними чіпляють ще й чохли від мобілок,why not?:)
І наостанок ми відвідали Музей оптичних ілюзій (Trick Eye), який було відкрито у грудні 2010року. Кожного року його відвідують 300 000 людей. Музей вважається одним із найкращих міст для відпочинку. Тут можна забути про правила поведінки в музеях: дотримуватися тиші тут не модно, всі експонати можна лапати та робити смішні фотокартки на згадку.
| Trick Eye museum |
| Trick Eye museum |
| Trick Eye museum |
| Trick Eye museum |
| Trick Eye museum |
| Trick Eye museum |
| Trick Eye museum |
| Trick Eye museum |
| Trick Eye museum |
| Trick Eye museum |
![]() |
| Trick Eye museum |
![]() |
| Trick Eye museum |
Із запланованого і нездійсненого в нас залишилась подорож до кордону з Північною Кореєю...
Перше, що зробив чоловік по поверненню додому - перечитав кулінарну книгу корейської кухні, яку йому подарували торік, так що щось мені підказує, що наш раціон тепер буде дещо різноманітним:)
А мені в черговий раз дуже сумно вертатися на Батьківщину...як би ж наш уряд не лише казав про приклад Південної Кореї, але вже й врешті-решт робив би щось в цьому напрямку.
До побачення, Сеул, Ти нас дуже вразив!
O.K.














Коментарі
Дописати коментар