GOA INDIA, OCTOBER 2011
Перш за все хочу сказати, що цю подорож ми згадуємо найчастіше! Настільки неймовірна країна! Країна контрастів! Країна, після повернення з якої наша рідна Україна здалася нам піком цивілізації, що сталося вперше:)
Ітак, все за порядком.
Пам'ятаю, що в один з гарних п'ятничних вечорів, а може і суботніх, зібралися з нашими Друзями попити пивка, і завели розмову за відпустку. Перебирали в голові всі можливі варіанти. Хотілося поєднати активний відпочинок з "валянням" на пляжі, та ще й з відносно невеликим бюджетом. Так як у Тайланді ми на той час вже були (він на сьогодні все ще лишається нашою улюбленою країною для відпочинку), тож наш вибір пав на Гоа - кілометри пляжів, неймовірні заходи сонця, фотографіі в інтернеті як з реклами "баунті", джунглі....короче, всі погодилися.
За візою поїхали у Київ. Наскільки я пам'ятаю, вони не вимагають особистої присутності, тож поїхав хтось один із нас, хоча ми не знали, що неможна її отримати більше, ніж за три місяці до запланованої дати, і їхати довелося двічі. Ніяких проблем з отриманням візи ми не відчули.
Забронювали авіаквитки та guest house - це невеличка вілла з декількома кімнатами, ми спеціально обирали без їжі, щоб мати можливість ходити по місцевим "злачним місцям" і пізнавати культуру індусів. Гест хауз забронювали якраз там, де цих місць вистачало:). А, забула уточнити, ми ж їдемо до Північного Гоа, не південного.
Ітак! Жовтень 2011, в Україні все ще тепла осіння погода, а наша команда вирушила в подорож до омріяного Гоа.
"Лобстери чекають на мене" - без втоми повторював всю дорогу наш друже, а тепер вже мій дорогий куме Дмитро. Переліт був Окей, трохи дивно було чути "Алах акбар" перед злетом, бо це були Arabian airlines. По прильоту на таксі дісталися нашого готелю і плюхнулися спати, визнажені.
Прокинулися ми від криків нашого любого Дімончика, який вломився до нас у номер: "Дивіться, шо у мене є!!!", ми ледь розліпили очі і побачили кокос... " Дімон, Ти шо кокосів не бачив?" - слова мого чоловіка:)...виявляється, він його підібрав у себе на балконі. Ну шо ж, екзотика!
Великим плюсом було те, що жовтень - це лише початок сезону на Гоа, тобто туристів було дуже мало, а шекі (кафешки на пляжах) лише починали будуватися.
Майже кожного дня ми їхали (на таксі) або йшли на новий пляж. Всі вони різні і всі нам подобалися чимось своїм, особливим.
Пляж Кандолім (Candolim beach)
Цей пляж був розташований поряд з нашим guest house, тож на ньому ми бували частіше за інші. Спокійний пляж, саме те що треба для релаксації.
Варто зазначити, що за лежаки треба було платити на кожному пляжі. Окрему плату брали і за зонтик.
Кожен вечір ми насолоджувалися неймовірно гарними заходами сонця
На цьому пляжі ми познайомилися з місцевою дівчинкою Анітою
Вона зі звичайної індійської сім’ї. В родині 6 дітей, трьом з яких батьки можуть дозволити дати освіту, а трьом ні. Тож Аніта змушена продавати на пляжі туристам намиста, браслети, інші прикраси, а також фрукти. Аніта - дуже світла і привітна дівчинка, вона ще зовсім дитина, але у неї вже доросле життя, вона заробляє на життя важкою працею...Вона вивчила англійський, якісь туристи навіть навчили її писати ім’я англійською. Коли ми спитали: звідки Ти знаєш мову? Вона відповіла: по роботі довелося вивчити… Після знайомства з цією дитиною у мене перегорнулася свідомість. Я зрозуміла, що треба цінувати те, що маєш, бо дехто мріє про те, що ми сприймаємо як належне. Як Аніта мріє просто ходити до школи і отримувати знання, вчитися писати і читати. А спить вона на підлозі разом з братами і сестрами… І при цьому вона просто випромінює щастям! Вона не знає іншого життя, і насолоджується тим, що має. Для неї було щастя покупатися з нами в океані (нам було дивно чути таке прохання). Аніта, Ти назавжди у наших серцях!
Пляж Калангут (Calangute beach)
Калангут - найбільший, найкомерційний, а також найпопулярніший пляж у Гоа, відомий активним нічним життям. До послуг відпочиваючих тут є практично все - від самих різноманітних видів водних розваг, музичних барів і дискотек, різноманітних ресторанів з різноманітною кухнею до самих різноманітних видів масажу.
В Калангуті знаходиться найбільший місцевий ринок:
О, і ще пляж калангут нам запам’ятався тим, що чомусь саме на ньому місцеве населення, що приїхало на відпочинок з інших кутків Індії, постійно хотіли нас сфотографувати...при чому і дівчат, і хлопців...чи то вони білої людини не бачили, чи це якийсь особливий ритуал...ми так і не второпали. Але нас від них намагалися відокремити пляжні security guards.
Да речі, індійські жінки купаються в одязі, отак прямо в гарненькій сарі чи пінджабі бултих у воду!
Індійський океан... теплий і дуже солоний, іноді ласкавий, а іноді купання в ньому можна було порівняти з екстримальним гідромасажем
Кокосовий Пляж (Coco beach)
До нього не дуже легко дістатися, ми їхали на таксі близько 2 годин, але це дуже симпатичне місце відпочинку від повсякденної суєти Гоа. Свою назву отримав через кількість кокосових пальм. Дуже гармонічно виглядають рибацькі лодки:
Ну і як же без них?!
Пляж Арамболь (Arambol beach)
Арамболь - один із найпівнічніших пляжів Гоа. Одне з місць тусовок хіппі. Дуже живописний пляж, нам сподовався найбільше.
На пляжі Арамболь є дійсно райський куточок - Sweet Lake Beach. Таку назву пляж отримав через чарівне маленьке озеро, розташоване внизині між двох гір:
Пляж Бага (Baga beach)
Цей пляж гарніший, ніж Калангут, розташований ближче до півничних пляжей Гоа Анджуна і Вагатор. Так само як і Калангут, відомий нічним життям.
Нас дуже вразили перпендикулярні хвилі, за якими ми із зацікавленням спостерігали на цьому пляжі:
Ну і звісно захід сонця
Синкерим Пляж (Sinquerim beach) - найпівденніший пляж Північного Гоа
Досить затишний і доволі безлюдний пляж.
Рядом з цим пляжем знаходиться португальський форт Агуада (Aguada) і маяк.
Форт Агуада (Fort Aguada)
Португальський форт, побудований у 1612 році з метою захисту вхіду у гирло річки Мандови. В ньому зберігалися запаси питної води для португальських моряків.
Особливе місце, звісно, відведу священним тваринам - коровам
 |
| Я праворуч :) |
Їх багато і вони дещо відрізняються від наших, українських, якісь "угловаті". І якщо "її високо поставленій особі" заманеться полежати посеред дороги, то "нехай весь світ зачекає!". Ми так один раз дві години просиділи у таксі, бо зганяти ж їх не можна... Вони можуть прийти на пляж і лишити про себе " спогад". І за 2 тижні ми до них звикли, як до рідних:)
Щодо яловичини, то, звісно, індійці її не їдять, але у туристичних кафешках можна було знайти страви з нею.
О, їжа! Каррі: chicken curry, shrimp curry, lobster curry, crab curry... І все це має однаковий смак:))) ніякої різниці, що саме вони поклали до тієї підливи кольору brown
Така ж ситуація і з масала - багатий вибір, смак однаковий. Дуже сподовся томатний супчик, але треба було знати місця, де він смачний.
Кукурудза гриль зі спеціями просто супер, як на мій смак!
Але загалом кухня так собі... За 2 тижні ми 3 чи 4 рази вечеряли у Тайському ресторані, бо тайська кухня, на наш поглід, - найкраща! У нашої подруги, тепер вже моєї куми, взагалі була велика проблема з їжею, бо вона не їсть гострого. Доводилося шось шукати або заманювати її якимись десертами. Хоча в Індії і з ними халепа:)
О! Так, Дімончик нарешті зустрів свого лобстера! І з'їв)
Фрукти
Як завжди, в теплих тропічних країнах, їх багато, вони смачні і дешеві. Банани, наприклад, 12 штук купили, якщо мені пам'ять не змінює, за 20 чи 30 центів. Ананас 4 грн. Тож їх ми наїлися досхочу, і дехто поволок їх додому в якості сувенірів:)
Єдина річ, що фрукти треба гарно вимити перед вживанням, бо одного дня після тропічного дощика ми побачили таку картину:
Фруктовий ринок повністю затопило, вода піднялася до рівня кошиків з фруктами, і краще не думати про те, що могло потрапити у ту воду...
Прошу вибачення за таке фото, просто хочеться показати Гоа, як воно є насправді, точніше, яким його бачили ми - різним!
Щодо води. Пити її з-під крану неможливо, навіть для чистки зубів ми використовували воду "з баклажки", яку нам видавали в нашому гест хаузі.
Дороги на Гоа я би порівняла з "дурдомом"
Машини, мотоцикли, корови, - всі купою і, як нам здалося, всі пересуваються без жодного правила дорожнього руху, але якось у них це виходить! І ще постійно сигналять. Який в цьому сенс? Стоять у пробці, ніхто не їде, і всі сигналять, наче це допоможе швидше рухатися:)).
Вразили жінки: те, як вони вдягаються - неймовірно гарний і яскравий одяг із шифону, шовку, бавовни, сатину, органзи, а також те, що вони при всій цій жіночості, яку їм надає одяг, роблять зовсім нежіночу справу: носять на голові як Ви думаєте шо? Із того, що ми бачили - це були пляшки, дрова, а також контейнери з піском, які на будівництві наповнювали чоловіки і так зовсім не по-джентельменськи подавали жінкам для логістики…
Екскурсії.
Ніколи не забуду, як ми вирішили поїхати на екскурсію "прогулянка на кораблику по річці з крокодилами", і наша Свєта не спала всю ніч, уявляючи собі річку, яка " кишить" алігаторами і вони при цьому клацають щелепами, ой, прямо не можу)))
Насправді ось як це виглядало:
Тобто крокоділів ще треба було вишукувати:). Ми думали що так і не побачим їх, аж раптом:
Але я чомусь й досі сумніваюся, чи то справжній:)
Загалом ми мали fun на кораблику:
Інша неймовірна екскурсія була до водоспаду Дудхсагар (Dudhsagar falls) і на плантацію спецій.
До водоспаду їхали на джипах. Іноді це був справжній екстрим, бо ми на них переїжджали і річки:
Цікаво було спостерігати буденне життя жінок-індіанок:
Вже крізь джунглі проглядається водоспад:
Але до нього ще треба було іти пішки, бо джипи там вже не проїжджали:
Підібралися ближче:
Вже на підході до самого водоспаду нам пощастило побачити і погодувати мавпочок:
Купатися ризикнув один Дімончик:
Ну і назад до джипів нелегкими стежками:
На плантації спецій нас зустріли намистами з квітів і бінді, то ж ми виглядали як справжні індіанки з “третім оком”:
Екскурсія була дуже цікава, ми дізналися багато нового.
Це, наприклад, кава:
Це какао:
Ця ліана на пальмі - це ваніль:
А це чорний перець:
А ось так місцеві аборигени дістають кокоси:
Після “спеційної” екскурсії ми ще мали час прокатитися верхи:
Також ми відвідали найвідоміші ринки - Анджуна (Anjuna market) і Мапуса (Mapusa market).
Анджуна (Anjuna market)
Відомий своїм блошиним ринком щосереди, де можна знайти гарні вироби тібетських і кашмирських ткачів та вишивальників, а також багато антикварних речей.
Як стверджують історики-лінгвісти, назва міста Мапуса бере свій початок з мови Конкані і складається зі слів "мар" - міра та "asa" - наповнювати, тобто у буквальному перекладі "місце для зважування". На ринку багато овочів, фруктів, морепродуктів, спецій, чаїв, різноманітних виробів, біжутерії тощо:
Дівчатам, звісно, цікаво було поразглядати кашемирові шарфики, ну і на фото нижче видно, в якому “захопленні” були від цього наші хлопці:
Ще нам пощастило стати свідками дійства Дівалі - святкування перемоги добра над злом, в сучасній Індіі прийнято вважати святом Нового Року, хоча це свято має різні тлумачення в різних регіонах країни. Майже в кожному дворі ми могли побачити таких дияволів метрів 10 заввишки, виготовлених навласноруч із соломи, паперу та розмальовані фарбами:
Свято святкують 5 днів.
В останній день відбувається спалення дияволів:
Відвідали історичну столицю Гоа - Олд Гоа. Місто засноване португальцями, цікаве безліччю католичних соборів у класичному стилі португальської готики:
За 2 тижні нашої відпустки в Гоа ми нічим не захворіли і не отруїлися, не побачили жодної мерзоти у номері (про що багато читали на форумах) і навіть не підчипили брюшний тіф, хоча й скуштували тростниковий сік:
Це були неймовірні, багаті на враження (при чому дуже різноманітні враження) два тижні, проведені в чудовій компанії:
Наостанок трохи романтики:
Я не знаю, чи вдалося мені передати всі свої емоції від тієї подорожі, але я точно знаю, що ця країна змінила нас. Найбільше вразило те, як люди вміють радіти і насолоджуватися життям, не маючи нічого. Саме цю мораль ми привезли з собою з цієї країни в якості сувеніру - і не дозволяємо йому покритися пилом!
Ваша О.К.
Коментарі
Дописати коментар