Vacation 2020. Bryce Canyon, Capitol Reef, Canyonlands, Arches, Zion National Parks, Las Vegas

"Я забронював нам Каньйон.

І не один"

або Відпустка 2020

2020 рік і відпустка - здавалося б, ці слова не можна складати в одне речення без частки "не" і, чесно кажучи, в квітні ми вже всерйоз задумались про відміну всіх бронювань, зроблених на початку січня "коронороку", коли Covid-19 був лише локальною проблемою у Китаї. Та все ж таки схаменулись і вирішили ще поспотрерігати за перебігом подій. І як же ж ми зраділи, коли в травні - на початку червня почали відкриватися всі Національні Парки Штату Юта, де ми саме і запланували провести нашу довгоочукувану відпустку. Під питанням лишався лише Лас Вегас, але в ньому у нас були останні дні, і прогнози були доволі втішними: ось-ось все відкриється. Тож рішення прийняте одностайно! Відпустці 2020 бути! Довелося тільки змінити авіаквитки, бо Дельта, яку ми забронювали у січні, присалала листа, що вони більше не літають прямим рейсом НЙ-ЛВ, а тільки через Сіетл. Вибачте, але це як у Кривий Ріг через Нью-Йорк і втрачати 8 годин дорогоцінного часу на такого роду пересадки нам аж ніяк не хотілося. Тому знайшли прямий рейс і, озброївшись масками і санітайзерами, вирушили у нашу подорож!

Порожні аеропорти Нью Йорку і Лас Вегасу... В черзі на шатл (автобус) до компанії з ренту авто тільки ми і наша валіза...

Аеропорт Нью-Йорку

Аеропорт ЛВ

"Черга" на автобус до компаній з ренту авто

Під ногами завжди маячить "соціальна дистанція"

І майже крізь (але не зовсім) контрольна "куля в лоб так куля в лоб" у вигляді термометру. - Всі ці нові реалії стрімко увійшли в наше життя і все ще незвичні, але у порівнянні з тим, що подорож могла би взагалі накритися мідним тазом - то це все можна пережити (і хотілося б якнайшвидше!).

Маючи за плечима досвід попередніх двох років відпусток у нац парках, ми одразу попрямували до супермаркету затарится всім життєвонебхідним:

Пічку ми цього року привезли з собою у валізі ("треба дбати про черепашок" - слова мого чоловіка на моє обурення щодо цього. - "Скільки можна купувати ці пічки, а потім викидати?"), а ось купити до неї балони з газом виявилося задачкою з непростих: розкуплені ще місяць тому і невідомо коли завезуть. Добре, що чоловік у мене кмітливий і здогадався зайти у тайський делі (невеличка крамничка) - там і знайшли! Ну все, у бойовій готовності виїхали до першої зупинки - Bryce Canyon National Park.

1. Bryce Canyon National Park

Дорога з ЛВ зайняла 3,5 години до містечка Hatch, де знаходився наш готель, а від нього вже 20 хвилин до самого Парку.

Наступного ж дня вирушили зустрічати світанок у Каньйоні. Сказати, що у мене перехопило дух - нічого не сказати: ми опинилися в якійсь казці або комп'ютерній грі:

Bryce Canyon National Park. Inspiration Point

Національний парк Брайс Каньйон відомий своїми гуду (hoodoos) - унікальний витвір природи, який за своєю формою нагадує шпилі пісчаних замків - певно, кожен з нас будував схожі у дитинстві з піску на пляжі. Тільки митець цих геологічних структур - це багаторічна ерозія під впливом вітру, води і льоду. Завдяки окисленню мікроелементів ми можемо спостерігати безліч відтінків жовтого і червоних кольорів. А сонячні промені ще більше забарвлюють і насичують ці неймовірні кольори.

Сіданок ~~у Тіффані~~ на Каньйоні

Надивившись на красу Брайсу зверху, ми занурилися всередину:

Пройшлися місцевою Wall Street

~~Прогулялися~~ хайкнули по Peekaboo Loop

Дізналися, що гуду (hoodoos) бувають на етапі плавників, кишень і вікон. А рецепт створення такого вікна дуже простий: Вам знадобиться величезний шмат вапняку, пісковику і інших каменів, що осіли на дні озера 50 млн років тому. Додати трохи морозу та води, яка буде точити Ваш камінь до вигляду плавників, потім застосуйте трохи кислотних дощів, щоб створити кишені в цих плавниках, а далі знову точіть водою, поки не з'являється дірки. Повторити декілька мільйонів разів. Все. Ваш Канйьон а-ля Брайс готовий!

Цивілізація - вона і на дні Каньйону цивілізація, ну не ходити ж прямо у ~~кущі~~ гуду(!):

Туалет прямо на дні Каньйону

Завдяки Ковід-19, на дні Каньйону були одні ми. "Сонечко, я зняв нам цілий Каньйон" - весь ранок жартував чоловік. І воно, дійсно, так і відчувалось. Ми нагулялись досхочу, наробили купу фото і відео, і ніхто нас не "підпирав" і не "фотобомбив" - фантастика!

А ці сніданки на світанку я не забуду ніколи!

Сіданок на світанку ~~у Тіффані~~ на Каньйоні

Провевши в Брайсі 2 дні і 2 ночі, ми вирушили до наступного Парку - Capitol Reef National Park - близько 2 годин на авто. По дорозі ми ще заїхали до Escalante Petrified Forest State Park, де пройшлися стежкою скам'янілих дерев

Скам'яніле дерево

Вікіпедія підказала, що поцес перетворення дерева на камінь називається Ксилоліт (від дав.-гр. xelon — дерево і дав.-гр. lithos — камінь) — скам'яніле дерево з мінеральним складом халцедону, яшми, рідше опалу. Утворення ксилоліту доброї якості відбувається за умови того, що деревина після відмирання консервується шляхом перекривання осадовими породами або вулканічним попелом. Циркуляція води сприяє процесам заміни органічних елементів мінеральними речовинами. Зовнішня структура деревини при цьому залишається незмінною. Колір ксилоліту, як правило, сірий або коричневий, іноді також червоний, рожевий, світло-коричневий, жовтий, рідко від синього до фіолетового, в окремих випадках зелений. Шліфування і полірування підсилюють колір.

Окрім диво-каменів-дерев нам ще відкрилися чудові краєвиди з казковою флорою:

Petrified Forest Trail

Cactus in bloom

Petrified Forest Trail

Всю дорогу нас супроводжували неземні пейзажі, а сама дорога майже завжди була порожньою:

Хоч конем гуляй - як сказала б моя бабуся

Також по дорозі до Capitol Reef National Park ми проїхалися по Burr trail - дорога, прокладена прямо в червоних скелях - незабутні враження!

Burr driving trail

2. Capitol Reef National Park

Зізнаюся чесно, що до 2020 року я і не знала і не чула про існування цього Національного Парку. Він не є таким "розкрученим", як Брайс, а тим паче Зайян, але, на мою думку, це є несправедливо, він явно недооцінений. Або може це нам так здалося саме через Covid-19 і відсутність людей..(?)

Не можна не відзначити готель, в якому ми зупинились. Розташування, дизайн і сервіс - все на вищому рівні!

Capitol Reef Resort

Ці юрти - це готельні номери.

Capitol Reef Resort

Назву Capitol Reef дали перші поселенці, які відзначали, що білі куполи пісковика навахо (Navajo Sandstone) нагадують купол будівлі Капітолія у Вашингтоні. А розвідники, які відвідували цю територію (багато хто з досвідом мореплавання), називали рифом так звану Водоподібну складку (Waterpocket Fold) - 87-мильну довгу гряду в земній корі. Своїм червоним кольором рифи зобов'язані залізу - процес окислення якого і створює різні хімічні реакції "із забарвленням".

І знову ми отримали "Каньйон на двох": людей було дуже мало, і ми буквально розчинилися/загубилися в ньому на два дні.

Значну частину Парку можна подивитися на авто, добре мати кабріолет або панорамний дах, ну чи люк на крайняк, як у нас - я туди постійно висовувалась для більшої повноти вражень. Ну і задля гарного фото:

Дуже сподобався трейл до Hickman Bridge - створеного природою мостику:

Hickman Bridge Hiking Trail

Природа також наробила і досить багато "ліжок", де можна зручно перевести дух після хайкінгу:

Hickman Bridge Hiking Trail

Флора і фауна тут теж дивувала:

Скуштували відомий яблучний пиріг. Я була налаштована досить скептично (думала, що це просто туристична приманка), аж поки його не спробувала - смачніше я ще в Штатах не їла! Обов'язково раджу! Хоч на вигляд і нічого особливого, але смакує як справжій домашній пиріг, я від нього втратила не лише розум, але й телефон... прийшла до тями аж в готелі. Добре, що у нас з чоловіком є взаємна локація на телефоні, то ми без проблем його знайшли.

Famous apple pie

Як Ви пам'ятаєте, ми привезли з собою пічку, бо думали, що вона і буде нашою годувальницею весь час, бо ресторани зачинені (як ми думали). По факту всі ресторани працювали (за винятком сніданків у готелях), і лише на 5-й день таки дістали її з валізи і влаштували пікнічок:

Picnicking

Захід Сонця - то вже традиція:

Але я вперше милувалася ним у позі йоги "собака мордою вниз" :)

Ми намагалися спланувати наш маршрут так, щоб в дні переїзду з одного Національного Парку до іншого, по дорозі ще заїжджати в якісь цікаві місця або обирати живописну саму дорогу. Так сталося і цього разу. Поснідавши рано вранці і попрощавшись з червоними горами, ми вирушили до міста Moab, що якраз знаходиться біля двох Парків (Arches та Canyonlands).

Сіданок ~~у Тіффані~~ у готелі

Ну і якраз по дорозі можна було заїхати до Каньйону дикої коняки (Little Wild Horse Canyon). Звучить як план!

Десь за хвилин 30-40 нас Гуглмапс з основної дороги вивів на грунтову

Я не припиняла милуватися безкраїми просторами, якими ми колесили, а Діма напружився. "Слухай, якась дивна дорога. І нема нікого тут. Взагалі. Та і зв'язку теж. Та ще й хмара позаду чорна" - бубонів мій чоловік. "Та розслабся Ти. Це ж не 2009 рік, коли нас Гугл повів через поля в Україні, і ми там загрузли. Пройшло 11 років, все удосконалилось, Гугл полюбе знає, що робить і куди веде" - підбадьорювала я.

Та мій оптимізм змило з першими ж крупними краплями дощу. Буквально за пару хвилин полило як з відра, машина стала некерованою, і я зупинилася. Вийшли подивитися. На колесах шар багнюки, між арками і колесами все заліплено нею ж.

Я зробила 2 кроки, і на взутті з'явилися нові товсті підошви з тієї самої багнюки - що ж за липуча зараза така! Наступну годину ми вичищали колеса від багнюки (яка дуже швидко засихала і починала перетворюватися на камінь)...ножем і ложкою, ну і руками. Не питайте як, сама досі не розумію, але ми це зробили і поїхали далі. Добре, що дощ припинився.

⠀ До Каньйону лишалось 7 миль. Але дорога ставала все гірше і гірше, і в якийсь момент уперлась в струмок. Приїхали. За 5 миль до нашого місця призначення. Зв'язку нуль. Повний. Жодної палички. З іншого боку насувалася нова чорна хмара. Ми прийняли рішення розгортатися і їхати назад, поки не почався новий дощ, і ми знову не "залипли". Якраз коли виїхали на щебень (а не суміш якоїсь липучої пекельної глини), з неба щедро посипало градом…

До Каньйону Дикої Коняки ми таки доїхали, іншою нормальною дорогою, яка, на думку Гуглмапсу, була задовгою і вочевидь не такою "цікавою", але в Каньйоні через дощ піднялась вода, то ж ми не змогли його побачити. Не доля. Проте згадували його наступні два дні, коли на кожній кочці з машини вилітали "кавалики" багнюки, аж поки ми її добряче не помили, а бруд з-під нігтів вийшов у декого аж за два тижні. Та добре все те, що добре закінчується, і такі пригоди, як правило, запам'ятовуються на довго.

З "Конякою" не склалось, та у нас все ще лишався час заїхати до "Гоблінів" - Goblin Valley State Park, де 170 млн років тому матінка природа "народила" кам'яних гномів - ті самі гудус (hoodoos), що і в Брайсі, але тут вони менші і за формою, дійсно, схожі на гоблінів, ми із великим задоволенням "потусили" з ними

Goblin Valley State Park

А вже ввечорі ми проводжали сонце у Arches National Park.

3. Arches National Park

Оселилися ми в готелі у місті Моаб - дуже розвинене місто-курорт, з великою кількістю готелів, ресторанів, розваг на будь-який смак. Людей тут вже було побільше, ніж у попередніх містах і Парках. З Моабу якраз зручно дістатися і до Арок, і до Каньйонленду. Знайомство з Арками у нас розпочалося з вікон (The windows section), розмір яких змусив відчути себе маленькою крихіткою в неосяжному Всесвіті

Turret Arch

North Window

Нам дуже полюбилася Секція Вікон, і саме тут ми зустрічали і проводжали сонце щодня. Сніданок теж тут споживали - це, до речі, була "фішка" нашої подорожі. Оскільки в готелях через Ковід не було сніданікв, то замість снідати десь у кафешці, ми купували сніданок звечора і знаходили собі найкращі види в Каньйонах і насолоджувалися сходом Сонця, снідаючи - жоден ресторан не зрівняється з цим!

Turret Arch

North Window

South Window

Знайдіть мене на фото ↑

Найвідомішою Аркою в цьому Парку є Делікатна Арка (Delicate Arch) - найбільша Арка Парку Arches NP. Її "Вікно" має 46 футів (14 метрів) у висоту і 32 (10 метрів) у ширину. Підійти до Арки можна тільки пішки (+/- 5км туди-назад). Більшість часу треба дертися вгору (по дорозі до Арки), тому краще це робити рано зранку, поки ще не спекотно. Бо навіть при температурі +50F нам було гаряче. Багато відгуків в інтернеті щодо зустрічі сходу Сонця саме в Арці, але ми не наважилися встати аж так рано. Це ще ми не знали, що на нас чекає у Заяні :).

The trail to see Delicate Arch

Прогулятись за ручки по Марсу - done!

Розмір Арки, дійсно, вражає:

Delicate Arch

Для розуміння масштабу ось як виглядає Делікатна Арка здалеку:

Lower Delicate Arch Viewpoint

Ще однією з найвідоміших видатних місць Аркового Парку є так звана "гора, що балансує" (Balanced Rock) загальною висотою 39 метрів (128 футів):

Balanced Rock

Між Arches National Park і Canyonlands National Park розташований Парк мертвої коняки (Dead Horse Point State Park) - існує декілька легенд щодо назви Парку, але найвідоміша версія така: Парк названий так через його використання в якості природного загону ковбоями в 19 столітті, де коні часто гинули від опромінення.

Як же ж я розумію тих бідних коней!, ми теж ледь не померли від видів, які спостерігали в цьому Парку:

Dead Horse Point State Park

4. Canyonlands National Park

Canyonlands National Park відомий своїми безмежними драматичними пустельними пейзажами, які майстерно вирізала річка Колорадо за мільйони років. Найвідоміше місце тут - Island in the sky, кожен вид з якого вражає по-своєму. На авто можна проїхатися по Shafer trail, але то для тих, у кого міцні як нерви, так і залізний кінь. Оскільки наші нерви були розшатані дорогою до Дикої Коняки, то тут ми не стали ще раз випробувати долю, тим паче, що знову був дощ. Ось як виглядає цей авто-трейл:

Shafer trail, Island in the Sky

Знайдіть наше авто на фото ↑

Приголомшливі види відкриваються з Mesa Arch:

Mesa Arch

А один з найкращих трейлів за всю подорож (друге місце в нашому рейтингу після пікабу трейлу у Брайс Канйьоні) - Walk to Grand View Point:

Grand View Point

Ну як річка таке наробила??

Grand View Point

До речі, я тільки нещодавно дізналася, що означають Rock Cairns - піраміди з каменів, які часто можна побачити на трейлах для хайкінгу (і не тільки):

Rock Cairns to mark a trail

Як виявилося, таким чином позначають трейли, бо незавжди є вказівники, і часто в горах не так легко розрізнити доріжку, то ж коли бачите ці пірамідки з камінців - знайте, що Ви на вірному шляху.

І наостанок у Моабі ми прогулялися Morning Glory Bridge Hiking Trail - досить активний трейл, де треба було декілька разів перетинати тонку річку, а в кінці якої на нас чекала винагорода - прохолодна печера під мостиком, створеним природою:

Єдиний великий мінус цього трейлу був отруйний плющ, який розпутстив свої щупальці майже вздовж всієї доріжки. Добре, що на початку трейлу висіла попереджаюча табличка.
Згадуючи своє знайомство з цим плющем у 2015 році (https://www.blogger.com/blogger.g?blogID=7335637045186960#editor/target=page;pageID=7520354210638039437;onPublishedMenu=pages;onClosedMenu=pages;postNum=2;src=pagename), я не могла розслабитись ані на секунду.

Після досить активних днів у Моабі, ми відпочили у приватному готельчику Castle Valley Inn Bed and Breakfast - дуже затишний колоритний у кантрі стилі будиночок з усім необхідним, верандою і грилем. З видом на червоні гори. А також із домашнім сніданком, який нам принесли прямісінько під двері будиночку - це був дуже вчасний релакс перед довгою дорогою до останнього Національного Парку, запланованого у цій відпустці, - Заяну.

Castle Valley Inn Bed and Breakfast

5. Zion National Park

Майже 6 годин зайняла дорога від нашого попереднього готелю до готелю біля Zion Національного Парку. Найвідоміша розвага цього Парку - це трейл The Narrows - прокладена у Каньйоні річкою Virgin River. І іти треба саме цією річкою, іноді по шию у воді (згідно з відгуками з інтернету). То ж одразу по приїзду, ми пішли до спеціальною крамниці, де можна було взяти в рент необхідне обладнання. Нам порадили лише палку і спеціальне взуття зі шкарпетками. Точніше не нам, а мені, Діма пішов у своїх хайкінг шузах.

У докороновірусни часи пересуватися Парком Заян можна було спеціальними автобусами-шатлами, які зупинялися на всіх відомих трейлах. Із зрозумілої причини цього року (2020) ці шатли були заборонені (принаймні, на початку червня, коли ми там були), а кількість парковочних місць для авто там дуже обмежена, тому, щоб потрапити до найвідомішого The Narrows, ми встали о третій ночі, щоб зайняти чергу на парковку, - і ми були вже 13-ми в цій черзі! Незаплановано романтично поспали під зірками, поки о 6-й ранку ренджери не відкрили грати.

Sleeping under the stars

Черга на парковку до The narrows trailhead

Коли я рентувала взуття, я поцікавилася у продавця, чи мені цього буде досить? Можливо ще взяти в рент і водозахисні штани? На що отримала залізобетонне "Ніт", мовляв, це ж не осінь і не зима, і я спарюся в них. Я дуже часто згадувала "незлим тихим" того продавця о 6 ранку при температурі повітря 12 градусів за Цельсієм, не кажучи вже про крижану температуру води. Як завжди, треба керуватися принципом" довіряй та перевіряй", але я, як часто буває, просто довірилась.

Як би нам не було холодно і спочатку дуже лячно, та все ж це була найцікавіша пригода (після того, як ми голими руками вичищали багнюку з-під колес, звісно) нашої подорожі! Так, вода холодна. Так, течія сильна, і добре, що я мала палку-виручалку! Так, в цій воді без захисного костюму мокро. Так, місцями вода була нам по пояс. Але все це компенсується неймовірними видами Канйьону, в який з щокожним кроком Ви будете занурюватися все глибше, і який буде стискати Вас все міцніше у своїх обіймах.

The Narrows trail

Саме такими були наші перші кроки ↑. Цікаво, що були деякі туристи у в'єтнамках - досі не розумію, як вони йшли у них цією річкою.

Трейл The Narrows доволі довгий, ми пройшли десь милі 2-3 та й повернулися, бо вже не відчували пальців ніг. Оніміння пройшло десь після півгодини у сухому взутті на вже прогрітому до майже 30 градусів за Цельсієм повітрі! Не пам'ятаю такого з часів дитинства, коли бігали із санчатами на горках до оніміння всіх пальців рук і ніг.

Ще одним відомим трейлом у Заяні є Angels Landings, але велика частина його була зачинена через погодні умови і небезпеку, тому ми обрали інший:

EMERALD POOLS - дуже гарний хайкінг трейл з красивими видами. Я всю дорогу не припиняла фоткати екзотичні квіти

а Діма - мене;)

Добре, що у нас в родині завжди всі при справі!

Проковтнувши з апетитом 5 Національних Парків за 10 днів, на закуску у нас лишився Лас Вегас. Знову-таки, завдяки короновірусу, нас трансфернули з готелю, який ми забронювали, до візитної карточки міста - готелю Беладжіо, та ще й з видом прямо на фонтани! Якщо я сплю, то не будіть мене, прОшу.

Cheers to unforgettable vacation!

View from our hotel room. Bellagio hotel.

View from our hotel room. Bellagio hotel. Sunrise

Не хочу, щоб здалося, наче я тішуся через коронавірус (бо забагато я вже йому надякувала тут) і я би краще подорожувала би з натовпом туристів, як і всі попередні роки і продовжувала б не знати, що таке "пандемія", та все ж таки не можу не зізнатися, що це було прекрасно! Одна з найкращих відпусток в нашому житті! "Каньйон на двох" - саме так ми і назвали її, ще перебуваючи там.

Дякую моєму чоловікові за ідеально складений маршрут! Може, комусь стане теж в нагоді, додаю мапу з нумерацією відвіданих місць:

Our trophies

Дякую доброму дяді Поліцейському, який дав мені тільки попередження замість штрафу, за перевищення швидкості:

Дякую Привітному Сонцю, яке зустріло нас у Нью-Йорку:

Красиво влетіли у Нью-Йорк

До нових зустрічей!

Ваша О.К.

P.S. А тут відео з нашої подоржі: https://youtu.be/ZSLRmnkmDMg

Шукати в цьому блозі

KoVolo